Э-эй, ребята! Расскажу вам сегодня историю, которая стала для меня невероятным катком! Слушайте и вы поймете, как я купил закладки и потом взмыл на электросамокате прямо к небу!
Колеса – это мое второе имя. И даже не потому, что я обожаю отрываться на самых разных таблетках. Просто мне всегда нравились скорость и адреналин. Я люблю быть двинутым, отрываться на полную катушку и не останавливаться ни перед чем. И в этот раз я был готов на все!
Все началось с того, что я узнал, где можно достать немного кокоса. Мой друг, который барыжил этой штукой, дал мне адрес. Ничего особенного – обычная квартира в обычном доме. Вот только люди, которых я увидел там, были далеки от обычного.
Там такие типы, что одно их присутствие заставляло сердце колотиться от волнения. Мужики с залитыми глазами, некоторые даже с руками, покрытыми шрамами – этот атмосферный интерьер я запомню на всю жизнь.
Я, конечно, немного нервничал, но когда увидел своего друга, чувство опасности как-то отступило. Он был бывалым и знал, что делает. Взаимные приветствия, ненастье, деньги взамен на пакетик с белым порошком – и вот он, мой маленький кусочек райского удовольствия.
Аппарат – лучший друг настоящего наркомана. Прямо как электросамокат для нас, так и шприц для наших прекрасных колес. Это было что-то новое для меня, но я был решительным и готовым попробовать все до конца. Как только я налил немного кокоса в шприц, я тут же нарушил все правила игры и отправил его прямиком в нос. Это был первый шаг в мир безумия.
Бахнувшись до предела, я почувствовал, как энергия, сила и счастье начали проникать в каждую клеточку моего тела. Я чувствовал себя абсолютно непобедимым, готовым покорять мир на своем электросамокате!
Я выбежал на улицу и запустил свою электросамокатную сказку! Кажется, я летел с неимоверной скоростью, ощущая каждый ветерок на своем лице. Траектория движения вела меня прямо в центр города, где свобода и адреналин настолько нарастали, что я чувствовал, будто все вокруг потихоньку исчезает.
Небо исказилось от бликов фонарей и высотных зданий. В моей голове проносились отрывки знакомых песен, словно они стали саундтреком этому сну. Я был в синхронизации со своим электросамокатом, словно мы были одним целым. Это был настоящий кайф, который не мог подарить лишь один кокос.
Остановившись на мгновение, я взглянул вокруг и увидел город, горящий яркими огнями. Было нечто магическое в этом зрелище. Я чувствовал, что принадлежу этому миру, что он мой и я его. И тогда я принял решение – продолжать кататься, наслаждаться этим безумным путешествием по городским улицам.
Часы и минуты проваливались в бездну, а я продолжал свою сумасшедшую езду. Время тающий песок, который смывало с меня страх и проблемы. Я был свободен, радостен и полон неподдельного счастья.
«Закладки, шприцы, колеса – вот что делает нас настоящими героями этого мира. И пускай нам иногда приходится жить на грани, но зато мы живем на все сто!»
Вот такая история, ребята! Когда ты двинутый и готов на все, ты способен на самые невероятные приключения. Я купил кокос и покатался на электросамокате прямо в адскую гонку. Мы все ищем свой кайф, свой момент счастья, свое место под солнцем. Но помните, что каждое удовольствие имеет свою цену и свои последствия. Лучше быть реальным героем, чем проводником в другой мир.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.